Капустяни
Перші згадки в письмових джерелах про село Капустини відносяться до 1629 року. Та за легендою село було засноване ще в XIV столітті. Спочатку воно належало Василеві Куницькому, пізніше - графам Потоцьким, а з другої половини XIX століття - поміщикам Щеньовським. Останні були добрими господарями, за них село здобуло помітний розвиток.
В 1850 році Станіслав Щеньовський побудував цукроварню, в 1875 - му приміщення 4-класної школи, а в 1898-му – лікарню. А ще побудували тут чудовий палац у стилі англійської готики за проектом відомого будівничого, головного архітектора м. Києва, Олександра Шиле. Гіпсові прикраси палацу відтворювали подібні з палацу французького короля Генріка 11 в Блуа. Меблі і оформлення салонів були в стилі рокко. Біля головного салону знаходився зимовий сад з скульптурами робіт Едварда Віттіго. Нині в цьому приміщенні, починаючи з 1920 року, навчаються діти, старанно дбаючи про свою школу.
В 1927 році збудовано новий клуб, який працює й нині.
Село не оминула колективізація. В 1929 році був організований колгосп імені Калініна і першим головою став Іван Вильота.
Чорною сторінкою в історії села став голод 1932-1933 років. Очевидці розповідають, що люди вмирали просто на вулиці, їх підводою-вивозили і скидали в неглибокі ями. Зазнали жителі Капустян і репресій. 25 працівників радгоспу, в основному технічний персонал, були репресовані і розстріляні.
Велика Вітчизняна війна ввійшла в село 14 липня 1941 року разом з румунською частиною. Школу румуни перетворили на казарму, лікарню - на жандармерію, а заводський клуб на церкву.
14 березня 1944 року село було звільнене від загарбників.
З війни не повернулось 102 жителя села.
Розквіту село набуло у повоєнні роки.
В 1950 році школа набуває статусу середньої, будується шосейна дорога через село до сусідніх Савинець. В 1966-1967 роках здано в експлуатацію сільський дитячий садок, лазню, будинок механізаторів, тваринницьку ферму, овочесховище.
В 1995 році в центрі села розпочато будівництво нової церкви.
Розпад Радянського Союзу відчутно вдарив по населеному пункту- зруйновано могутній місцевий радгосп та його відділки; своє 150 - річчя цукрозавод зустрів масовим звільненням робітників та інженерно- технічних працівників, а пізніше і зовсім перестав працювати.
Єдиним, хто вистояв, у ці часи, виявився колгосп, який в лютому 2000 року реорганізувався в КСП „ Колос”, а з 2002 року отримав назву СТОВ „Колос”.
А що ж до сьогодення, у листопаді 2020 року село увійшло до складу Тростянецької селищної територіальної громади.
На посаду старости села було призначенно Мізернюка Олексія Анатолійовича. Найголовнішою його турботою стає забезпечення потреб жителів, створення комфортних умов проживання та розвитку в селі культури та спорту. Тут проживає багато талановитих людей і вони мають змогу розвивати свої таланти. Частими учасниками різних заходів стає аматорський народний ансамбль української пісні „Капустянські переспіви”. Вражають своїми запальними танцями учасники дитячого хореографічного колективу.
Також на території села продовжує працювати середня загально освітня школа I-III степенів, Капустянський дитячий садок, лікарня сімейної медицини, магазини промислових, будівельних та продуктових товарів, аптека, ветаптека , відділення нової пошти, укрпошти.
