Ціною життя він виборював право нашої нації бути вільними: у Тростянецькій громаді попрощалися з Героєм Віталієм Цвігуном
Коридором шани зустріли земляки кортеж із тілом полеглого захисника – Цвігуна Віталія Леонідовича.
Віталію Леонідовичу минуло влітку 47. Усі хто його знав згадують, що він завжди був усміхнений і привітний, щирий і несперечливий, чесний і справедливий, акуратний і відповідальний. Виріс у дружній і працьовитій родині. Радів кожному прожитому сонячному дню, наче поспішав жити. Всю свою душу вкладав у донечку Катерину. Практично виховував її сам.
Коли Віталія мобілізували на війну, він без вагань пішов. Міцно пригорнув до себе доньку, матір Любов Леонтіївну та батька Леоніда Івановича. Він пішов назавжди…
У селищі Піски, в якому уже дев’ятий рік ні на день не вщухає війна здається, що не залишилося жодної вцілілої будівлі. З околиць чітко видно окраїни Донецька і зруйнованого аеропорту. Ворог уже кілька разів відзвітував путіну про взяття Пісків, але наші мужні захисники самовіддано борються за кожен сантиметр землі. Гинуть наші герої, а серед них і Віталій Цвігун. Другого вересня в запеклому бою з загарбниками трагічно обірвалося його життя. Не стало у батьків сина, у доньки – татка. В Україні – ще одного патріота.
“На жаль, нас сьогодні зібрала трагічна подія. Віталій пішов захищати свою землю, свою сім’ю та незалежність України, за що віддав найдорожче – життя. Ми повинні назавжди запам’ятати подвиг захисника і зробити все, аби про це знали й пам’ятали прийдешні покоління. Царство небесне і вічна пам’ять…”, – зазначив у прощальному виступі заступник селищного голови Володимир Маснюк.
«Віталій Леонідович був вірний військовій присязі, відчайдушно протистояв ворогові, чітко виконував поставлені бойові накази і до останнього подиху вірив у Перемогу», - зауважив у своїй промові начальник другого відділу Гайсинського РТЦК та СП підполковник Юрій Яковенко.
Також, за дорученням голови Вінницької ОВА та Гайсинської РВА, звернувся до присутніх, родини зі співчуттями заступник голови Гайсинської РВА Дмитро Альчук.
У скорботній хвилині мовчання завмерли присутні. На честь захисника прозвучав Гімн України під триразовий збройний залп.
Поховали Героя у рідному Тростянці, де він народився, жив, працював.
