Тростянецька громада попрощалася з захисником Олександром Євтєєвим
Скільки ще проклятий навіки ворог-сусід повинен понести втрат, аби зрозуміти, що український народ не здолати і не поставити на коліна. Бо навколішки він стає тільки перед своїми Героями.
20 листопада, не дивлячись на мокрий сніг, який рясно вкрив землю, жителі Оляниці зустрічали свого захисника Олександра Євтєєва.
21-го серпня йому виповнилося 50 років. Таке, здавалося б, коротке життя, але скільки добрих справ зроблено, скільки світлих і теплих споминів по собі залишено.
Народився і виріс Олександр саме у ворожій для нас росії. Провів дитячі та юнацькі роки в Усть-Лабінському районі Краснодарського краю.
По закінченню школи він вступив на навчання до Одеського вищого морського училища імені О.І. Маринеска.
Він усім серцем прикипів до України і вирішив пов’язати свою долю з вільною країною та людьми козацької вдачі.
Тут Олександр зустрів свою другу половинку Оксану Григорівну та поселився в Оляниці. У великій любові народився та виріс син Сергій.
28 років пропрацював на залізниці.
Війна покликала його на захист дорогої серцю України у 2015-му році. Тут Олександр показав свою волю і міцний характер, безстрашність і хоробрість.
А з початком повномасштабного вторгнення ворога на територію України Олександр Євтєєв без вагань вирушив на захист українського народу від свого, тепер уже ворожого народу.
Воювати довелося на Донбасі у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Цей героїчний підрозділ здобув перемогу під Ізюмом на Харківщині, а нині воює на Бахмутському напрямку, де наступ і оборона тривають 24/7.
21 жовтня в одному з боїв Олександр Сергійович отримав важке поранення хребта. На жаль, 17 листопада він помер.
Ніякі слова не замінять родині втрату рідної і дорогої людини. І все-таки залишається вічна пам’ять про Героя і жага про помсту за смерть кожного.