Тростянеччина попрощалася з загиблим бійцем ОШБ "Лють", старшим лейтенантом поліції Борисом Дідуром
Четвертого вересня ще з ночі плакало небо… «На щиті» повертався додому Борис Дідур… Молодий 26-річний захисник, який віддав своє життя за Україну.
Пекучі сльози котилися у всіх, хто зустрічав траурний кортеж. Люди ставали навколішки, віддаючи останню шану Герою. Особливо боляче було тим, хто знав Бориса. А його знали багато людей. Він шість років працював інспектором сектору ювенальної поліції у Тростянці. Це одна з найвідповідальніших посад в органах внутрішніх справ, адже в обов’язки входила профілактика правопорушень серед дітей. Скільком неповнолітнім не дав схибити і зіпсувати своє життя…
Бориса Анатолійовича любили й поважали що в Тростянецькій загальноосвітній школі №2, яку закінчив, що в Одеському державному університеті внутрішніх справ, що в педагогічних колективах, з якими тісно співпрацював. Його було за що любити: толерантний, щирий, принциповий і правильний.
Таким був і на війні… Сміливий, відважний, готовий до самопожертви заради Перемоги, миру і побратимів. Багато з них вирвалися з того пекла, що під Бахмутом, аби провести Бориса в останню дорогу на вічний спочинок.
На війну Борис Дідур потрапив свідомо – добровільно. На початку року формувалася Гвардія наступу – вісім штурмових бригад. До них записувалися вмотивовані і патріотично налаштовані українці. З колишніх і теперішніх поліцейських створювалася бригада «Лють» - воєнізований підрозділ Департаменту поліції особливого призначення нового зразка, призначений для відсічі та захисту від збройної агресії проти України. Він був один з перших тростянецьких поліцейських, хто виявив бажання піти на фронт. 10 лютого 2023 року його зарахували на посаду інспектора взводу штурмового полку «Цунамі» окремої штурмової бригади «Лють».
У званні старшого лейтенанта поліції після вишколу на полігоні бойовий підрозділ, в якому ніс службу Борис Дідур, вирушив на фронт. Воювати довелося на одному з найнебезпечніших напрямків – Бахмутському. Тут ведуться наступальні дії наших військ. Минулого місяця у взаємодії зі Збройними Силами України окрема штурмова бригада «Лють» звільнила частину населеного пункту Кліщіївка. Жорстокі бої за нього тривають і зараз. Агресор використовує усі види зброї і веде прицільний вогонь по українських позиціях. Проте, успіху не має. Українці надійно укріплюються на відвойованій території. В одному з боїв трагічно обірвалося життя молодого Героя з Тростянця. У нього залишилися дружина Юлія Андріївна, п’ятирічний син Кирилко, батьки Анатолій Семенович та Ольга Борисівна, брат Сергій. Щирі співчуття їм і доземний уклін.
Провести в останню дорогу Героя прийшли рідні, побратими, друзі та колеги, очільники громади, представники поліції, знайомі.
В Тростянецькому храмі Православної церкви України відбулася прощальна панахида, а опісля сотні тростянчан зійшлися на траурний мітинг, що відбувся на Тростянецькому кладовищі №2.
Світла пам'ять про Бориса Дідура завжди житиме в наших серцях!
Агресор відповість за смерть кожного нашого воїна, кожної дитини, за кожну материнську сльозу, за кожен поруйнований будинок, за кожен метр спаленої землі.
Герої не вмирають! Слава Україні!
