Вік — це лише цифра, коли в серці палає вогонь!
Сьогодні свій 85-й день народження відзначає Тетяна Тарасівна Іваничко — вчителька-пенсіонерка, голова ради ветеранів Капустянського старостинського округу, знана волонтерка та людина з невичерпною життєвою енергією.
Привітати з поважним ювілеєм неймовірну жінку — Тетяну Тарасівну Іваничко, завітали Тростянецький селищний голова Людмила Червонецька, голова Тростянецької селищної громадської організації «Рада ветеранів» Алла Голенченко, староста Капустянського старостинського округу Олексій Мізернюк, директор Капустянського ліцею Олександр Шкабой, директор Капустянського закладу дошкільної освіти Наталія Корнієнко, представник місцевого сільськогосподарського підприємства СТОВ "Колос" Віктор Тернавський.
Тетяна Тарасівна виховала не одне покоління учнів, залишивши яскравий слід у серцях кожного з них. Її уроки зарубіжної літератури пам’ятають і сьогодні, з теплом та вдячністю згадуючи її вимогливість, щирість і справжню любов до професії. За 44 роки педагогічної діяльності, з яких 40 — присвячені викладанню літератури, вона також обіймала керівні посади, працюючи заступником директора та директором нинішнього Капустянського ліцею.
Дім ювілярки завжди відкритий для гостей, адже серед її учнів — чимало достойних людей. Староста Капустянського старостинського округу, директори ліцею та дитячого садка — це її вихованці. Серед них багато відомих і успішних особистостей, яких вона пам’ятає поіменно. Її педагогічний талант завжди надихав, а життєва позиція — формувала характер молоді.
Та Тетяна Тарасівна не зупинилася на досягнутому навіть на заслуженому відпочинку. Понад 20 років вона очолює раду ветеранів села, згуртувавши навколо себе команду однодумців, готових допомогти тим, хто цього потребує. У мирний час вона неодноразово відвідувала школи-інтернати, будинки для літніх людей і хворих, даруючи тепло свого серця. Її натхненням є поезія — вона годинами може декламувати вірші напам’ять, захоплюючи слухачів.
З початком російської агресії Тетяна Тарасівна активно займається волонтерською діяльністю, відвідує шпиталі, підтримує поранених захисників. Її серце не може бути байдужим, адже війна забрала найдорожче — її сина Віталія, який загинув, боронячи територіальну цілісність України. Його подвиг надає їй ще більше сили боротися за Перемогу, щоб жертви наших героїв не були марними.
Шановна Тетяно Тарасівно, зичимо Вам міцного здоров’я, терпіння, мужності та радості від доньки, онуків і правнуків. Ваші досягнення — це приклад для наслідування, а Ваша активність надихає.
Нехай збудеться Ваша заповітна мрія, і Україна обов’язково здобуде таку жадану Перемогу!
