Світла пам’ять Герою: Максим Лукашенко повернувся додому навічно
Сьогодні ми востаннє провели в путь ще одного нашого Героя — Лукашенка Максима Борисовича, вірного сина України, життя якого обірвалося на війні.
Завтра, 18 квітня, Максиму мало б виповнитися 32 роки… Але замість святкових привітань — свічки пам’яті, сльози та жалоба.
Народився Максим у селі Скибинці. Зростав у турботливій родині, де мама Валентина Михайлівна працювала медиком, а батько був водієм. Тато пішов з життя рано, й Максим змалку навчився бути сильним.
Він навчався, працював, шукав своє місце в житті. Був відкритим, щирим, добрим, мав безліч друзів.
Обожнював природу, риболовлю, активний відпочинок.
Його вірний чотирилапий друг — пес Бабай — став для нього не просто улюбленцем, а й символом вірності: саме «Бабай» став його позивним на фронті.
16 жовтня 2024 року Максим був мобілізований до лав Збройних Сил України. Матрос, стрілець-снайпер морської піхоти… Він присягнув на вірність українському народові — і до останнього подиху залишився вірним цій присязі.
30 листопада 2024 року, в бою поблизу населеного пункту Вознесенка на Донеччині, Максим загинув, захищаючи кожного з нас.
Його довгий час вважали зниклим безвісти. Та лише 14 квітня 2025 року офіційно підтверджено — він більше не повернеться.
У Героя залишилися мама — Валентина Михайлівна і молодша сестра — Аліна.
Сумуємо разом з родиною...
Низько схиляємо голови перед подвигом Героя.
Максим віддав найцінніше — своє життя — заради нашого майбутнього.
Світла памʼять...
Вічна шана. Вічна скорбота. Вічна любов.
Вічна слава Захиснику України!
