У Гордіївській гімназії відкрили меморіальну дошку загиблому Герою Володимиру Поляніну
Сьогодні, 8 травня, у день відзначення 80-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, у Гордіївській гімназії відбулось відкриття меморіальної дошки на честь випускника закладу, Захисника України — Володимира Володимировича Поляніна.
Ця подія стала глибоко зворушливим моментом для всієї громади. У скорботному мовчанні та з гордістю за нашого земляка, який героїчно загинув, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, зібралися рідні, друзі, вчителі, представники місцевої влади, учнівство та жителі села.
Право відкрити меморіальну дошку було надано найріднішим Володимира — його братам Андрію та Олександру.
Після хвилини мовчання та покладання квітів до пам’ятного знаку пролунали слова вдячності, шани та скорботи: до присутніх звернулися заступник Тростянецького селищного голови Володимир Маснюк та староста Гордіївського старостинського округу Олександр Кузь. У своїх промовах вони наголосили на важливості збереження пам’яті про кожного, хто віддав життя за Україну, та подякували матері Володимира Галині Михайлівні за виховання справжнього Героя. Особливо емоційним став виступ класного керівника Валентини Василівни Петришиної, яка поділилася теплими спогадами про свого учня.
Володимир Полянін народився 22 січня 1996 року. Закінчив Гордіївську школу в 2011 році, здобув фах у сфері сільського господарства, служив у лавах ЗСУ.
З початком повномасштабного вторгнення Росії до України 26 лютого 2022 року добровільно став до лав захисників.
Брав участь у звільненні Херсонської та Миколаївської областей, обороні Соледара і Бахмута. Обіймав посаду командира відділення протитанкового взводу 61-ї бригади. Був не просто воїном — був опорою для своїх побратимів, прикладом мужності та лідерства.
22 лютого 2024 року, біля Авдіївки, його життя обірвалося. Обірвалося, але не згасло. Бо пам’ять — сильніша за смерть. І наша вдячність — вічна. Після восьми місяців важкого очікування рідні змогли зустріти свого сина вдома… назавжди.
Меморіальна дошка Володимиру Поляніну, відкрита на стіні рідної гімназії, — це не лише символ скорботи. Це знак глибокої вдячності. Це голос поколінь, які йдуть до школи під мирним небом, завдяки таким, як Володимир. Це наш обов’язок — не забути, пронести цю пам’ять і передати її дітям.
Ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Володимира.
Дякуємо за його подвиг. Дякуємо його родині — за сина, який став прикладом справжньої мужності.
Мужність Володимира — це не лише сторінка історії, це дороговказ для прийдешніх поколінь.
Його подвиг — у нашій пам’яті, у серцях, у вчинках.
Його життя — приклад любові до рідної землі, якої не знищити жодним ворогом.
Пам’ятаємо. Дякуємо. Живемо — за тих, хто вже не з нами.
