Тростянецька громада з глибоким сумом провела в останню путь свого Захисника — ГОНЧАРА Сергія Сергійовича з села Буди
Сьогодні Тростянецька громада з глибоким сумом провела в останню путь свого Захисника — ГОНЧАРА Сергія Сергійовича з села Буди.
Народжений 13 листопада 1970 року в селищі Дубина, він усе своє життя залишався вірним рідній землі.
Закінчив Будянську школу, здобув професію маляра-штукатура у Вінницькому СПТУ №7, пройшов строкову військову службу. Після армії повернувся додому, працював у будівельній бригаді, чесно і сумлінно заробляючи хліб для своєї родини.
Сергій Сергійович був людиною великого серця. Активний, доброзичливий, щирий — саме таким його пам’ятають односельці. Він умів підтримати, допомогти, ніколи не відмовляв у доброму слові чи пораді.
Люблячий батько, справжній господар — коли дружина Любов Володимирівна поїхала працювати за кордон, він сам виховував дітей, тримав господарство, дбав про родину. У його домі завжди панували тепло і порядок.
У 2025 році Сергій Гончар став до лав Збройних Сил України.
Сержант, командир відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки 3 механізованого батальйону військової частини А4977. Він залишив рідних і без вагань став на захист України, залишаючись вірним військовій присязі та своєму народові.
12 лютого 2026 року в місті Павлоград Дніпропетровської області його серце зупинилося. Обірвалось життя людини, яка так багато зробила для своєї родини і для країни.
Назавжди 55…
У невимовному болю залишилися дружина, три сини, донька, брат, сестра, рідні та близькі. Осиротіла родина, осиротіла громада.
Тростянецька громада схиляє голови в скорботі.
Ми втратили Захисника, добру і світлу людину, справжнього патріота.
Щирі співчуття родині.
Вічна і світла пам’ять і шана Герою 
