Бути поруч: підтримка, що гучніша за слова
22 лютого, ми зібралися разом, щоб підтримати зниклих безвісти та полонених Захисників України та їхні родини.
Сім’ї, які щодня живуть у невідомості — на межі болю й відчаю, але водночас із незламною вірою в те, що найдорожча людина обов’язково повернеться додому.
І навіть якщо сьогоднішній день не приніс відповіді, завтра неодмінно почнеться з надії. З молитви. З очікування.
Ми стоятимемо пліч-о-пліч тут, у тилу, підтримуючи одне одного, єднаючись у спільній вірі та силі — допоки кожен не повернеться додому.
