Валентин Стороженко — наш земляк із Дубини: 80 днів на нулі
🇺🇦 Його позивний «Циган» закріпився за ним ще від побратимів, і він став символом витримки, мужності та відданості.
Валентин вступив на службу 26 лютого 2022 року. Найважче, каже боєць, — зберегти життя. «У наш час головне — вистояти і вижити», — ділиться він.
Він воював на Покровському напрямку на Донеччині. Три з половиною місяці на фронті, майже 80 днів безпосередньо «на нулі», в старій хатині, що стала їхньою позицією. «Коли я туди зайшов — ще були вікна, дах, огорожа. А коли виходили — нічого не залишилося», — згадує Валентин.
Перший тиждень був найскладнішим: постійні мінометні обстріли, нічні спуски у підвал, чергування по двоє вдень і вночі. Навіть FPV-дрони ворога не давали спокою. Оборону тримали на 360 градусів — за 200 метрів уже була розбита ворожа позиція.
Штурми відбувалися по-різному: інколи по кілька разів на день, інколи тиша на тиждень. У боях він використовував гвинтівку UAR-15 українського виробництва — і жодного разу вона його не підвела.
Вихід із позиції тривав вісім днів: через велику кількість дронів доводилося годинами ховатися в посадках, а після виявлення ворожого «Мавіка» почався масований обстріл. Попереду ще було 35 кілометрів шляху.
Під час служби Валентин отримав контузію та пошкодження барабанної перетинки, але після реабілітації слух відновили.
Головною опорою та мотивацією для «Цигана» були побратими, тил, волонтери, а також дружина і дворічний син. «Я поставив собі мету вийти з позиції й повернутися до нього. Якщо ти не хочеш жити, тебе там швидко накриє», — каже боєць.
Про відчуття після виконаної роботи Валентин відповідає скромно: «Це робота. Але є й гордість, що втримав оборону і врятував не одне життя».
Військова частина 3043 Національної гвардії України
Повна історія нацгвардійця «Цигана» — про витримку, відповідальність і сильне бажання жити та бути поруч із рідними — чекає на вас в інтерв’ю.
