Олександрівка
По обидва боки річки Нетека розкинулись села Олександрівка і Демківка. Як і більшість подільських сіл славляться вони своєю мальовничою природою та своїми чудовими, працьовитими людьми. До складу Олександрівської громади входять три населених пункти: село Олександрівка, село Демківка та селище Демківське. Населення - 2092 жителі, 767 дворів.
Кожне із сіл має свою багату історію.
Село Олександрівка було засновано в XVI столітті. У пам’яті старих людей лишилися перекази про давнє минуле історії села. Вони говорять, що в давнину на місці села було селище Славгород.
Десь в ХV-XVI ст. на Славгород часто нападали турки і кримські татари, спустошували і руйнували селище. Під час одного такого нападу турки розграбували селище, забрали в полон працездатних чоловіків і жінок, старих і дітей знищили, а селище зруйнували повністю. Через кілька десятків років в цій місцевості поселився Вербицький. Коло нього почали селитися інші втікачі і тут виникло село під назвою Вербецьке. Через певний час (очевидно, під час нападу турків), село було зруйновано, а його населення знищено. Далі народний переказ розповідає, що в кінці XVI на початку XVII ст. у цій місцевості поселився втікач Олександр, від імені якого походить назва теперішнього села Олександрівка. Старі люди розповідали, що 200 років тому в селі було 600 дворів, з яких 400 мали по 7 морг (або 3,5га землі) і то на горбах і ярах. Уже в XVIII ст. село було закріпачене. Селяни переходили з рук одного пана в руки іншого.
Після Жовтневої революції в 1920 році організований комітет незалежних селян.
В 1924 році було створено ТОЗ (товариство обробітку землі) під назвою «Надія». Товариство нараховувало 42 члени і мало 8 пар коней і трактор «Форзон».
Витоки села Демківки почались у сиву давнину, адже було воно засноване в 1585 році. Козак Балан Микола першим поселився на території, що тепер носить назву Гливівка. Перша назва села – Баланівка на честь першого поселенця Балана.
В 1628 році в селі поселився пан Демко, який був теж походженням з козаків. Згодом пан Демко оженився на католичці і прийняв католицьку віру, внаслідок чого його справжнє прізвище стало не Демко, а Демковський. Село було перейменовано з Баланівка на Демківка.
Природні умови та землі на території нашого села надзвичайно вигідні. Ґрунт в основному чорнозем. Кругом села ліси. Дубовий ліс в урочищі теперішньої Дубини займав велику площу. В ньому росли дуби віком понад 300 років. Цей дубовий ліс вирізано в 1925 році.
Наступна сторінка в історії Олександрівки і Демківки - голодомор 1933 року. Він винищив багато життів наших односельчан. Багато з них було й дітей. В 1988 році в селі Олександрівка збудовано пам’ятний знак жертвам голодомору та політичним репресіям.
Пережили селяни і сталінські репресії, але одразу ж прийшла наступна чорна сторінка історії – Друга світова війна. Багато селян полягло в роки війни.
В 1978 році споруджено пам’ятник загиблим односельчанам в роки Другої світової війни в с. Олександрівці.
1 березня 1944 року Радянська Армія звільнила село від фашистської окупації. Зразу ж після звільнення селяни почали відбудовувати свій рідний колгосп.
Після перемоги над Гітлером, села розпочали своє відродження. Важким воно було як для Олександрівки, так і для Демківки.
У 1954 році об’єднано Демківську і Олександрівську сільські ради під назвою Олександрівська сільська рада в селі Олександрівка.
У лютому 1961 року за рішенням Вінницького обласного виконавчого комітету реорганізували колгосп в радгосп.
З 15 березня 1961 року в селі існує насіннєвий радгосп «Олександрівський».
Село Олександрівка як і село Демківка має свою історію розвитку освіти. До революції в кожному селі було відкрито церковно-приходську школу, яка містилася в старенькій селянській хаті. В цій школі навчалося 12 учнів, віком не молодше 11 років. Навчання тут проводилось, як і в більшості церковно-приходських шкіл, за старим схоластичним методом. Два роки учні вчили азбуку і склади, на третій рік починали вивчати закон божий і історію, на даному етапі навчання в школі закінчувалося. Навчання, проводив один учитель, в більшості, місцевий дяк, а контроль за роботою школи здійснював піп. Навчання в цій школі було тяжким і досить дорогим, а тому навчались тут діти лише більш заможних селян.
До 1905 року школи знаходились на утриманні церковної общини. В цьому будинку була одна класна кімната та квартира учителя.
Села розростались, збільшувалась кількість дітей, все більше й більше селян відчувало потребу дати освіту своїм дітям.
В 1912 році, за сприяння агронома Брацлавського земства Мельника Миколи Гавриловича, вихідця з села Олександрівки, почали будувати двоповерхову цегляну школу в селі Олександрівка. Будівництво цієї школи було завершено в 1915 році. У школі було 4 класних кімнати та дві квартири для вчителів.
До 1919 року школа залишалася початковою, даючи дітям знання за 4 класи. З 1929 року школа стає неповною середньою (семирічною). Зранку в ній навчалися діти, а з обіду – дорослі. В 1963 році школа стала восьмирічною.
В 1993 році було закінчено будівництво Олександрівської середньої школи.
1 лютого 1993 року нова школа відкрила свої двері для учнів.
Ось такий вигляд має Олександрівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Тростянецької селищної ради Вінницької області, директором якої є Бура Антоніна Павлівна.
Методом народної будови жителі села Демківка за один рік збудували школу у с. Демківка. В1927 році діти стали навчатись в просторих світлих класах.
1939 рік - початкова школа переходить на семирічку.
Вигляд школи у 70 х роках.
Сучасний вигляд Демківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Тростянецької селищної ради Вінницької області. Директор школи Король Світлана Петрівна.
У громаді вважається майбутнє села за молоддю та дітьми, тому велика увага приділяється спортивному розвитку молоді. За кошти господарства у 2016 р. біля Демківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів було збудовано сучасне міні футбольне поле із штучним покриттям. Майданчик став початком нової спортивної епохи в селі. Громада живе своїми надбаннями і традиціями, а віднедавна має ще й новий чітко окреслений напрямок - розвиток футболу. Сьогодні тут постійно тренуються команда дівчат та хлопців.
Команда дівчат «Еліта» за свого існування вже встигла завоювати безліч кубків та медалей у турнірах різних рівнів.
З 1962 року будівля колгоспної контори с. Олександрівки переходить на баланс Олександрівської сільської ради під дитячий садочок.
Олександрівський комунальний заклад дошкільної освіти (дитячий садок загального розвитку) має такий сучасний вигляд. Директор - Богатко Леся Василівна.
У 1965 році в с. Демківка розпочалось будівництво дитячого садочка на 100 ліжок. У 1969 році завершилось. А до цього діти виховувались у такому приміщенні.
Сучасний вигляд Демківського комунального закладу дошкільної освіти (дитячий садок) загального розвитку.
Місцем дозвілля та творчого розвитку для дітей та дорослих є Будинок культури в с. Олександрівка (Завідувач Власюк Олександр Петрович), а також бібліотеки - філії (в с. Олександрівка бібліотекар Натолочна Валентина Анатоліївна та в с. Демківка - бібліотекар Валах Анастасія Вікторівна), які залучають населення до багатьох своїх акцій і заходів, сприяють підвищенню соціальної активності людей, формують у них громадянську свідомість.
З метою забезпечення населення первинною медичною допомогою на території громади діє дві амбулаторії: в с. Олександрівка - фельдшер Бахталовський Володимир Іванович, та в с. Демківка - фельдшер Максименко Михайло Дмитрович, які надають первинну допомогу населенню та проводять профілактичну роботу з попередження і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, раннього виявлення захворювань.
Церкви Олександрівської громади теж мають свою історію.
Церква села Олександрівка була дерев’яна. Нова цегляна церква Різдва Богородиці була збудована у 1885 році на кошти Іоана Сулими. Настоятель храму Прищепа Микола Петрович.
Ось такий вигляд має сучасна церква.
У 1950 рік розпочато будівництво Демківського сільського клубу на місці зруйнованої церкви, де було відкрито клуб і сільську бібліотеку, які функціювали понад пів століття. У 2008 році зусиллями громади та за сприяння керівництва місцевого господарства було виділено потрібні кошти (на той час директором радгоспу був Тучик А.В.), надана робоча сила, була збудована нова кам’яна церква - Покрови Пресвятої Богородиці. Настоятель храму Прищепа Микола Петрович.
Селище Демківське теж має свою історію.
Станцію було відкрито 9 лютого 1889 року, при відкритті руху на залізниці Вапнярка — Тростянець. 19 листопада 1890 року було відкрито рух на другій черзі залізниці — від Демківки до Христинівки. Загальна протяжність залізниць, що контролювалися Одеським жандармським поліцейським управлінням залізниць на момент створення склала 1563 версти. Зупиняються приміські дизель-поїзди та поїзди далекого слідування.
З тих пір станція Демківка функціонує.
Населення - 86 жителів.
У 2020 р. на станції Демківка розпочато потужне будівництво заводу із переробки кукурудзи потужністю 100 тис. тонн на рік . Новозбудоване підприємство займається переробкою спеціальних сортів кукурудзи на крупу та борошно. Близько 80 % готової продукції реалізовується на експорт. Передбачається зведення сховищ для зберігання кукурудзи, а також, побічних та основних продуктів. У будівництві підприємства беруть участь американська компанія Bunge та іспанська група компаній Дакса.
Багато чого змінилось в державі за період незалежності України, але дослідне господарство і в наш час залишається флагманом виробництва сільськогосподарської продукції . Сьогодні державне підприємство має назву «Дослідне господарство «Олександрівське» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», яке очолює Воротнюк Олена Анатоліївна. Господарство спеціалізується на вирощуванні та реалізації нових перспективних сортів елітного насіння зернових культур та досягає вагомих успіхів у відгодівлі тваринництва і надоях молока.
В зв’язку з децентралізацією, яка почалась ще в 2015 році, Олександрівська громада з 2020 року ввійшла до складу Тростянецької територіальної громади.
