Савинці

Серед мальовничої природи, на Тростянеччині, що у Вінницькій області, у верхів’ї  річки Бережанки розкинулось  село  Савинці.

Село – за 25 кілометрів від смт Тростянця та  за 15 кілометрів від залізничної  станції Демківка. На території громади розташовані населені пункти Довжок, Зелений Довжок та Китайгород.  Площа (в сучасних умовах) становить 54,17 кв.км. Село знаходиться на межі Гайсинського і Крижопільського районів, сусідніми є села: на сході – Козинці, на заході – Китайгород та Зелений Довжок, на півночі – Капустяни, на півдні –Довжок Гайсинського  району та Соколівка  Крижопільського району.

Старожили розповідають, що колись на місці сучасного села Савинці був ліс і чагарники, де на південно – східній його частині, у Верхній балці, з двома синами поселився Сава Осадчук: втікач, що не стерпів панського гніту, вбив поляка-прикажчика і сам із синами втік у ліс.  Від імені діда Сави і походить назва села  Савинці. В історичних джерелах  перші згадки про село датуються 16 століттям.

Є перекази, що в урочищі «Діди», в Гайдамацькому яру, що є на місці сучасних полів між селами Ілляшівка і Китайгород, в лісі були сховища гайдамаків-повстанців, які вели боротьбу з польською шляхтою в другій половині ХVІІ століття на Поділлі. Жителі села допомагали гайдамакам.

Село в той час було у володінні графа Потоцького, який пізніше продав землі панам Сабанським та Бджозовським.

На початку ХІХ століття село входило в склад Брацлавського уїзду. Через село проходив тракт Варшава-Одеса, обабіч  якого (за наказом цариці Катерини ІІ з обох боків було висаджено липи, частина яких збереглася до цього часу і є природньою історичною пам’яткою. В лютому 1821 року та в листопаді 1822 року через село проїжджав і зупинявся на короткочасний відпочинок О.С.Пушкін, який їхав в місто Тульчин до керівника Південного товариства  декабристів П.І.Пестеля. Є в селі криниця, з якої пив воду сам Пушкін.

Споконвіку селяни займалися  землеробством  та скотарством, окремі жителі займалися ремісництвом:ковальською справою, чоботарством, кравецтвом. Звідси і пішли прізвища Коваль, Гончар, Кушнір, Шевчук, Швець, Кравчук, Мельник, які є розповсюдженими  на території  села і нині.

До Жовтневої революції в Савинцях розміщувалось волосне управління, яке представляло владу в семи навколишніх селах: Капустянах , Іляшівці, Красногірці, Китайгороді, Козинцях, Соколівці.

Єдиним навчальним закладом в дореволюційному селі була церковно – приходська школа.

Територія села рівнинна з невеликими горбами та ярами, балками.  Грунти переважно суглинисті, опідзолені, сірі лісові. Річка Бережанка, яка бере свій початок в селі Шарапанівка  Крижопільського району, має протяжність 47 кілометрів  та впадає в річку Берладинку. По обидва береги річки ростуть верби, осики, вільхи, водні плеса поросли очеретом та осокою. Дно річки болотяне, місцями піщане. По течії річки утворені загатні ставки; в селі вони отримали народні назви: Грубий, бо біля ставка жив дід на прізвище Грубий; Центральний, бо в центрі села; Мельницький, бо на берегах жило та живе багато сімей на прізвище Мельник. Річку Бережанку наповнюють води річки Безіменної, так її назвали,  бо вона немає імені; яка також має  загатний ставок.

Село поділене на кутки , це Лячина, бо першими поселенцями були ляхи, поляки; Баранівка, бо там вирощували вівці,барани; Мельники, бо там проживали родини на прізвище Мельник; Ярмола, бо має вигляд ярма.

З південної сторони, по правому березі річки село захищають балки: Гусакова та Грубого, назви їх походять  від прізвищ чоловіків, які там колись проживали; Соснова, бо висаджена соснами; Верхня, бо розміщена вище інших. Балка Грубого має свою легенду, За розповідями старожилів там є загадкове місце, де закопане прокляте панське золото. На різдвяні свята воно світиться з-під землі. До цих пір знайти йому нікому не вдалося. Людей, які випадково бачили це сяйво супроводжував страх та нещастя.

З північної сторони, по лівому березі річки на сторожі спокою Савинчан стоїть ліс, називають його – Тростянецький, бо належить до Тростянецького лісництва. Ліс висаджений дубами, грабами, ясенами, кленами, осиками, соснами, ялинами. Від села до лісу тягнеться Борисів яр, названий  ім’ям одинокого Бориса, який все життя прожив там у землянці.

В центрі села, біля млина, на березі річки є невеличка криничка, яку колись викопав дід Герасим, води в ній мало, вона ледве пробивалася з-під землі, тече тоненькою цівочкою, тому її назвали Герасимова цюнька.

Дорогу, яка веде на Капустяни називають шляхом, в половині якої є різкі закриті повороти, це місце тому називають Провороттям. На краю села, (східна частина) на полі, між вербами, де колись був хутірець, є джерело, яке наливають Никидимове. Зветься воно так тому, що знаходилось на подвір’ї діда Никодима. Вода в ньому чиста, прозора, цілюща. В давнину існувало повір’я, якщо хтось нап’ється води з джерела, не буде хворіти.

При в’їзді  в село є круча, вросла акаціями, яку називали Глибокий яр. Названий він так тому, що є дійсно найглибшим на території населеного пункту.

В 1929 році в селі було організовано колгосп імені Петровського, потім, у 1934 році було створено другий колгосп імені Чкалова. 20 грудня 1957 року за рішенням обкому партії колгосп імені Петровського був перейменований в колгосп «Шляхом Леніна».

У січні 1958 року господарства двох колгоспів було об’єднано в одну укріплену артіль-колгосп  «Шляхом Леніна». Пізніше , під час впровадження земельної реформи в 1992 році господарство отримало нову назву КСП «Савинецьке».

А вже  в 2000 році господарство отримало статус приватного підприємства і на його основі утворилися нові невеликі підприємства: ПСГП «Савинецьке» , ТОВ «Агролан», СТОВ «Довжок», ТОВ «Китайгородське-К», ППАФ «Вікторія» та дрібні фермерські господарства «Каштан» і «Козар».

Жителі села в основному зайняті в сільському господарстві, вирощують зернові культури, ВРХ та свині, займаються садівництвом, бджільництвом та підприємницькою діяльністю.

За національним складом савинчани в основному українці, поряд з ними проживають росіяни, поляки, білоруси, казахи, молдовани та туркмени.

В 2020 році відбулося об’єднання  і Савинецька сільська рада  приєдналася до Тростянецької селищної територіальної громади. Старостою Савинецького сторостинського округа призначено   Марущака Василя Васильовича.

На території  села Савинці проживає -  788 осіб, с. Китайгород проживає – 224 осіб, с. Довжок проживає – 142 осіб, сел. Зелений Довжок – 4 особи.   

На території  села Савинці розташовані та діють: 

• Савинецький ЗЗСО  І-ІІІ ступенів;
• Савинецький комунальний заклад дошкільної освіти (дитячий садок) загального розвитку "Сонечко";
• фельдшерсько-акушерський  пункт;
• Будинок культури;
• бібліотека;
• церква «Вознесіння»
• релігійні організації;
• відділення   поштового зв’язку;
• спортивний комплекс, будівництво якого було розпочато на початку 1990 років, в 2017 році розпочали реконструкцію (замінили вікна, двері та дах, косметичний ремонт всіх кімнат).  А в червні 2021 році відбулося відкриття  спортивного комплексу.