Тростянчик
Село Тростянчик розташоване на правому березі річки Південний Буг. Назва походить від заболоченої місцевості - трясовини. Село Тростянчик засноване у ХVІІ столітті.
Однак, на основі археологічних розкопок можна зробити висновок, що період, коли на території сучасного села заселилися перші жителі сягає в далеке минуле. Про це свідчать розкопані могильники, вік яких більше 4-х тисячоліть, та знайдені на околиці села знаряддя прaці, що датуються першими століттями нашої ери.
Основним заняттям населення, що проживало на території сучасного села Тростянчик, було землеробство. Поряд із землеробством місцеві жителі займалися скотарством, мисливством, рибальством. Багаті землі, на яких розташоване село, були об’єктом нападу ворогів. Жителям села часто доводилося переховуватися для самозахисту. Про це свідчать підземні тунелі, які було виявлено у 1955 році.
3 1797 року село Тростянчик входило до Брацлавського повіту Подільської губернії. Землями села і значною частиною селян володів поміщик Потоцький.
В 1864 році в селі було відкрито першу школу.
3 1913 по 1917 рік землі в селі належали поміщику Юрковському, який орендував їх у поміщика Сабанського.
На початок ХX століття у селі склалася своя інфраструктура. Враховуючи наявність річок, було три діючих млини. Розвивалася торгівля: працював ринок, були відкриті магазин і чайна.
29 жовтня 1929 року в селі Тростянчик було створено колгосп.
В кінці 1931 року в селі почала діяти перша тракторна бригада. В цьому ж році було побудовано початкову школу, а в 1932 році відкрито семирічку.
Надзвичайно жахливим в історії села був 1933 рік. За неповними даними жертвами голодомору стали 158 осіб.
В 1935 році в селі було відкрито хату-читальню, пізніше - бібліотеку. Проводилася робота і в сільському клубі.
В 1940 році село було електрифіковане.
3 липня 1941 року, під час війни проти фашистських загарбників, село було окуповане румунами, які встановили окупаційний режим.
13 березня 1944 року Тростянчик був визволений радянськими військами.
На фронтах Другої світової війни воювали 309 жителів села. 3 доріг війни не повернулося додому 174 односельці.
У 1967 році, в пам'ять про загиблих, у селі було споруджено пам’ятник воїнам-односельчанам.
На початку січня 1968 року в центрі села відбулося відкриття новопобудованої школи. В школі навчалися 430 учнів.
Восени 1968 року в селі відкрив двері покупцям двоповерховий торговий центр.
У 1968 році головою колгоспу села Тростянчик стає Попик Іван Васильович.
З ініціативи Попика І. В. впроваджувалися передові сільськогосподарські технології в господарстві. Це дало можливість досягати високих врожаїв, підвищення рентабельності тваринництва.
Під керівництвом Попика І. В. в 1969 році в селі було побудовано цегельний завод. В 1974 році було введено в дію нове приміщення дитсадка на 90 місць.
1978 рік – відкрито будинок культури. Пізніше – побудовано два багатоквартирних будинки, спортивний комплекс та обрядовий зал.
На даний час на території Тростянчицької громади працює сільськогосподарське підприємство СТОВ «Тростянчик». Господарство в основному спрямоване на вирощування сільськогосподарських культур. Також земельні паї селян орендує ПрАТ «Зернопродукт МХП» та місцеві фермери.
З жовтня 2020 року село Тростянчик входить до складу Тростянецької селищної територіальної громади.
Станом на 2021 рік на території села проживає 1230 жителів.
Гуманітарна сфера села представлена закладами освіти, охорони здоров’я, культури. На даний час функціонує загальноосвітня школа I-III ступенів та дошкільний навчальний заклад. Працює сільський будинок культури та бібліотека.
На території села знаходиться поштове відділення та амбулаторія. Функціонує спортивний комплекс. Село газифіковане, є водопровід. Усі вулиці села освітлені.
Село Тростянчик подарувало світу таких видатних особистостей, як:
Западнюк Гнат Павлович – професор, доктор ветиринарних наук;
Западнюк Віталій Гнатович – відомий український вчений фармаколог, засновник нового напряму в медицині геріатричної фармакології;
Западнюк Богдан Віталійович – доктор медичних наук, професор.
Побував у селі Тростянчик видатний поет, мовознавець, професор Михайло Драй-Хмара, який у 1910 році одружився з дочкою сільського попа Дувгопольського - Ніною та вінчався з нею у місцевій церкві.
Багата наша земля і на талановитих людей та майстрів художньо - прикладного мистецтва. Народний фольклорний колектив «Надбужанка» сільського будинку культури - лауреат конкурсів народної творчості, неодноразово демонстрував шедеври самобутньої культури Поділля на різних сценах.
Відома своїми роботами на увесь район та за його межами наша талановита вишивальниця Горбань Віра Іванівна. У своєму доробку вона має більше сотні робіт – це і картини, і ікони , і рушники, і простирадла, і довгі жіночі сорочки з вишитими подолами, і короткі чоловічі та жіночі сорочки, плахти пояси, наволочки на великих подушках та маленькі подушечки. А нещодавно на власному подвір’ї вона ще й створила справжній український музей – садибу, де представлена велика кількість її власних робіт.
