18-го травня світ вшановує 80-ті роковини жахливої трагедії – депортації кримськотатарського народу
18-го травня світ вшановує 80-ті роковини жахливої трагедії – депортації кримськотатарського народу. Цей злочин проти людяності, спланований та здійснений радянським режимом, мав на меті знищити цілий народ.
За офіційними даними, від депортації постраждало близько 238 500 осіб.
Кримськотатарський народ був насильно виселений з рідної домівки в Криму до Центральної Азії, Сибіру та Уралу. 46,2% з них загинули у жахливих умовах протягом перших років.
Люди страждали від голоду, хвороб та нелюдських умов життя у спецпоселеннях.
Депортація торкнулася всіх кримських татар без винятку, незалежно від віку, статі чи політичних поглядів. Радянська влада робила все можливе, щоб знищити мову, культуру, традиції та історію кримськотатарського народу. Їм було заборонено повертатися до Криму, їхні будинки та майно були конфісковані, а культурні та історичні пам'ятки були зруйновані. Закриті школи та установи, де викладали кримськотатарською мовою, документи та книги були вилучені та знищені.
Це робилося з метою повної асиміляції кримськотатарського народу у радянське суспільство та знищення їхньої національної самобутності. Кримських татар звинувачували у співпраці з нацистськими окупантами, хоча ці звинувачення не мали достатніх доказів. Це був акт колективного покарання, спрямований на цілу етнічну групу.
Офіційно депортацію кримськотатарського народу визнано геноцидом Верховною Радою України 12 листопада 2015 р.
Чому це геноцид?
По-перше, умови переселення спричинили масову загибель.
По-друге, жорстокі умови життя після депортації, відсутність належного медичного забезпечення та недостатнє постачання продуктами харчування свідомо створювали середовище, небезпечне для виживання.
Депортація відповідає визначенню геноциду, згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнятою ООН у 1948 році.
Сьогодні весь світ вшановує пам’ять жертв геноциду та висловлює свою солідарність із представниками кримськотатарського народу, які проживають на території України та поза її межами.
Визнання депортації геноцидом є необхідним для історичної справедливості і є важливим кроком у збереженні пам’яті про жертв цієї трагедії.
