У скорботі й з глибоким сумом сьогодні вся Тростянеччина схиляє голови перед пам’яттю свого мужнього Захисника
Сьогодні Тростянеччина провела в останню дорогу мужнього Захисника України — Шестопала Сергія Івановича.
Сергій Іванович народився 4 жовтня 1970 року в селі Тростянчик. Тут він зростав, навчався у місцевій школі, тут зробив свої перші кроки у доросле життя. Ще юнаком вирізнявся працьовитістю, щирістю, добрим серцем і готовністю прийти на допомогу кожному.
Після школи здобув фах арматурника-електрозварювальника у Києві. Відслуживши у лавах армії, повернувся додому і все життя працював на благо рідного краю: спершу зварювальником у місцевому господарстві, згодом — на «Вінницькій птахофабриці». Він був відомий у селі як майстер на всі руки: будинки, паркани, двори, ремонтні роботи — все, до чого торкалися його руки, ставало міцним і красивим.
Його праця — це десятки дворів, де і досі радують око його тротуарна плитка чи міцні паркани. Це теплі спогади односельців про людину, яка вміла зробити дім затишним. Його золоті руки залишили після себе слід у багатьох домівках — і цим він залишився жити у серцях людей.
Він любив рідне село понад усе — його поля, пташок і природу. Власноруч зробив гніздо для лелек, яке щовесни зустрічає білих птахів — символ дому і продовження життя.
2 липня 2024 року Сергій Іванович став на захист України. Солдат протитанкового взводу 154-ої окремої механізованої бригади, він чесно виконував свій обов’язок, мужньо боронив нашу землю. Під час виконання бойового завдання 25 жовтня 2024 року біля Ізмайлівки на Донеччині він зник безвісти. Лише нещодавно рідні дізналися страшну правду — Сергій Іванович загинув, виконуючи свій обов’язок до кінця.
Сергій Іванович залишив по собі світлу пам'ять і добрий слід не лише у справах, а й у серцях. Для дружини Лілії Михайлівни він був люблячим чоловіком, для синів Олександра та Віталія — мудрим батьком і прикладом справжнього чоловіка. Для маленької онучки Софійки він назавжди залишиться дідусем-героєм.
Вічна пам’ять і слава мужньому воїну, справжньому сину України. Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях, у справах, у тих лелеках, що з весною повертаються додому.
Співчуття родині. Нехай Господь дарує сили пережити біль втрати.
Спочивайте з миром, Сергію Івановичу.
Слава Україні! Героям Слава!
